Карантину присвячується.
Перерва... Дзвоник пролунав.
Директор в школі всіх зібрав,
Про карантин оголосив,
Усіх додому розпустив.
Ой, скільки радості було!
Раділо майже все село!
"Тепер я зможу відпочити!"-
Так весело кричали діти.
І вчителі полегшено зітхали.
(Що буде далі, ще ж тоді не знали)
Ось день і два, і місяць ця перерва,
Щось починають вже здавати нерви.
Для вчителів із вечора до рання-
Це дистанційне нібито "навчання".
А дітям вже набрид той телефон,
Онлайн - уроки чи завдань вагон.
Запам'ятайте мить оцю, бо ще ніколи
Так діти не просилися до школи.
Адже там можна з друзями пограти,
По коридору на перерві поганяти.
Якщо зірвать урок, то натуральний,
А не з екрану, просто віртуальний.
Вже вчитель хоче з учнем розмовляти,
Не в інтернеті кожен день його шукати.
І своїх друзів хочеться зустріти,
Щоб не в "фейсбуці" зайвий раз сидіти.
Тож карантин змінив наше життя...
Я сподіваюсь на щасливе майбуття.
Хай назавжди цей клятий вірус зникне!
Нехай на нашу Землю не проникне!
Хай будемо усі здорові,
Веселі, життєрадісні і кльові!
|